supreme

1. n

1) військ. головнокомандуючий

2) (the S.) бог

3) найвищий ступінь (чогось)

2. adj

1) верховний, найвищий

S. Court — Верховний суд

S. Court of Judicature — Верховний суд (Великої Британії)

S. Pontiff nana — римський

the S. Being — бог

the supreme good — найвище благо

to reign supreme — неподільно панувати

2) найвищий, найбільший

supreme happiness — найбільше щастя

3) граничний; максимальний; останній

the supreme test — останнє випробування

to make the supreme sacrifice — пожертвувати життям

supreme fidelity — безмежна відданість

* * *

I [s(j)uː'priːm] n

1) вiйcьк. головнокомандуючий

2) (the Supreme) Вседержитель, Бог (the Supreme Being)

3) вищий ступінь (чого-небудь)

II [s(j)uː'priːm] a

1) верховний, вищий

2) найвищий, найбільший

3) останній; граничний, максимальний